АЙ ЕМ АЛРАЙТ: ГРОШІ

12:27 27/2/2018
Гроші – це щось по-справжньому дивовижне. Вони дуже прості й, зазвичай, зроблені таким чином, щоб їх можна було носити з собою й при цьому виконувати всі необхідні дії.

Бувають випадки, коли вони втрачають власну ергономічність. Зазвичай так трапляється під час дуже стрімкої інфляції. Тоді вам можуть знадобитися цілі мішки грошей для того, щоб придбати щось. А це дуже незручно. Важко уявити, як складно було би виконувати будь-які соціально-економічні операції, якби існував єдиний вид купюр – одна гривня. Звичайно, є банківські картки, які значно спростили наше життя, але проблем все одно вдосталь. І це не дивно, адже ми постійно носимо ці папірці й монетки з собою. Важко прожити хоча б день і не купити щось. Або здійснити банківську операцію, отримати відсотки, взяти кредит... Купити в цьому - це головна дія. Вона стає основою для всієї системи й тому дуже важливо зрозуміти, що саме означає це слово.


З першого погляду, це дещо дурне запитання. «Купити» це ж лише обміняти гроші на товар або послугу..? Тоді чому ми не кажемо, що ми міняємо гроші на щось? Зазвичай, коли кажуть «я піду поміняю гроші» мають на увазі обмін однієї валюти на іншу: гривні на долари, долари на євро тощо.

Чому люди не говорять «я піду обміняю гроші на їжу»?

Для цього є юридичне пояснення – купівля. Це врегульована законом дія, тобто обмін, який також передбачає певні юридичні наслідки. Купівля – це зрегульований, важливий і серйозний процес, який вимагає емоційної нейтральності. Купувати - це для дорослих. А ще це слово ніби замовчує: купити – це обміняти працю на працю. Тобто для того, щоб водій маршрутки відвіз мене куди-небудь, я маю у свою чергу працювати й отримувати за це гроші, які стануть символом виконаної роботи. Якщо я хочу, щоб хтось виконав соціальну дію й допоміг мені, я маю допомагати іншим жити. Наприклад, ми приходимо у магазин та купуємо банку шпротів. Ми сплачуємо власною працею за працю усіх людей причетних до виготовлення цього продукту: тих, хто виготовляв метал для консервної банки, тих, хто перевозив його, створював саму упаковку, ловив рибу, виготовляв етикетку і так далі. Уся ця актуальна праця (це ще не кажучи про роботу, яка була виконана для створення засобів виробництва, бо тоді у цій банці шпрот легко розміщується багатотисячна історія людства!!!) акумулюється у ціні товару й, зрештою, в грошах.


В історії економічної думки існує схожий концепт, що має назву трудова теорія вартості, однак сучасна економічна наука користується іншим поглядом на формування вартості - теорією граничної корисності. Згідно цієї точки зору, вартість створюється тим рівнем корисності, який має предмет або послуга для людини у певній ситуації. У разі, якщо на вулиці зима й у вас вже є шість светрів, ви оціните корисність купівлі ще одного светру по-іншому, ніж якби у вас взагалі не було светру. Відповідно, Ви будете готові заплатити різну кількість грошей за одну одиницю товару в залежності від його суб’єктивної корисності. Цей концепт стане частиною неокласичного синтезу - домінантного зараз погляду на економічні процеси, тоді як марксизм продовжуватиме грунтуватися на трудовій теорії вартості. Конфлікт цих двох підходів стане частиною більшого конфлікту, де переможець отримає все.
Економічна наука знайде єдиний спосіб пояснення економічної діяльності, а також буде утримувати монополію, що множитиме й штампуватиме лише один вид знання. Незважаючи на те, що воно було створене в рамках окремої спрощеної моделі. Незважаючи не те, що модель здатна пояснити лише частину дійсності й має радше технократичний характер. Її влада стане непомітною, але, у той самий час, і абсолютною. 

Гроші отримують спочатку аналітичну незалежність, а потім реальну.

Їх смисл буде циркулювати всередині їх власної матерії. І ось, коли думаємо про них, ми звертаємось до тієї купівельної спроможності, яка належить грошам, але не людині.

 

 

Тепер замість того, аби звертатись до питання, що вони означають, ми будемо зупинятись так і не діставшись до мети, але вважати, що знаходимось у правильному місці.
Ми отримаємо ситуацію, коли гроші почнуть жити власним життям. Вони матимуть настільки велику автономію, що не лише перестануть ототожнюватися з реальним світом, а й стануть самою реальністю. А потім переможуть і її та стануть чимось ще більшим. Ми створимо особливі закони лише умовно пов’язані з дійсністю, за якими вони почнуть діяти – відсоткова ставка, боргове зобов’язання, рівень дивідендів. Праця, корисність та важливість зазнають неймовірних трансформацій і стануть невпізнаними. І тоді отримання прибутку на зміні курсу валют, підвищенні ціни акцій буде повністю виправданим, оскільки найважливіше - це отримати посередника економічного обміну.

Гроші стануть абсолютним способом вимірювання: «час – це гроші», «гроші – це свобода», «чи у грошах щастя?». І тому легко купити пластиковий посуд для пікніку, адже це лише питання вартості. Гроші почнуть означати рівень ефективності та важливості праці. Тому соціальний працівник, що суттєво полегшує або рятує життя людині, отримує меншу заробітну плату, ніж біржовий брокер, адже він або вона працюють у секторі, де не створюється прибуток. Гроші почнуть накопичувати в собі владу, соціальний статус, зобов’язання: вони стануть здатними наділяти людину особливими якостями. Саме тоді ми будемо згадувати про працю для того, щоб ототожнити якості, саму сутність людини з умінням заробляти: «це гроші, які він заробив власною працею». Замість того, аби говорити про інших людей, ми будемо говорити й думати про себе, адже саме у нашій голові народжується суб’єктивна цінність чогось «скільки це буде мені коштувати?», а праця інших залишатиметься схованою у грошах.

Здається, вся наша культура буде змушена концентруватись на самості, індивідуальних потребах та задоволені. Найдивовижніше у цьому те, що гроші стали усім майже випадково. Ми знов опинились усереднені економічного догматизму, але вже іншого штибу. Майже випадково, людина та її важливість загубились усередині ідеології.

RECOMMENDED