КНИЖКИ НІХТО НЕ ЧИТАВ І ЧИТАТИ НЕ ЗБИРАЄТЬСЯ

16:29 19/9/2017
Ролі роздані, сценарії розписані, мотузки смикаються, всі на своїх місцях. У цій повчальній історії усім вигідно було збрехати, отож усі й збрехали.

Який висновок можна зробити після зриву презентації книжки "Ліва Європа" у Львові? Силове, насильницьке придушення публічної презентації книжки під час Форуму видавців з метою цензури - це просто за межею добра і зла, сюрреалістичний авторитарний абсурд, який багато що говорить про діагноз нинішнього суспільства.

Але я наважуся знизити градус пафосу й просто припустити таку онтологічно-екзистенціальну гіпотезу, особливо "органічну" в ці буремні часи "пост-правди": всім по*** і всі брешуть. І ось ілюстрація.

З-посеред десятків постів, новин і матеріалів, які розтиражували мас-медії про цей інцидент, ніхто навіть не поцікавився, що ж то за книжка така?.. Про що вона, які ідеї, теми, проблеми, філософія, стратегія, які експерти, який аналіз, який рівень і адекватність, яка новизна... Чому, зрештою, така несподівана і "гаряча" назва, зокрема для країни, що рухається в ту саму Європу?

Хіба це не заслуговує бодай на мінімальну дискусію?

Всі (абсолютно всі) ЗМІ присвятили цьому тільки одне речення, яке механічно скопіпастили у Громадського, котре саме десь його скопіпастило нашкоруч для відписки: ось вона, сакраментальна загадкова фраза, яка радше ввводить у ступор кожну нормальну людину: "Це збірка статей, котра описує та аналізує історію та сьогодення соціальних рухів в країнах Європейського Союзу, альтернативних до чинного неоліберального порядку". Все.

Якщо ви почнете шукати щось іще - фіг вам. Крім того, що журналістам пофіг, додається ще й езотеричність самої подачі книжки в публічному просторі: якщо ви не знаєте парочку "правильних людей" в темі, ви цю книжку легко не знайдете.

Така поважна інституція як Фонд Рози Люксембург в Україні (підкреслюю: в Україні, - що разюче відрізняється від інших офісів в інших країнах - там своя специфіка та інші люди), за підтримки якого вийшло видання і який би мав якось реагувати, теж по суті відмовчується в публічному просторі. Написали два речення на фейсбуку.

Фонд, вочевидь, по-своєму турбується про свою репутацію, створивши закритий анклав обраних і наближених людей "в темі". Лівий фонд у принципі не може бути езотеричним колом для посвячених а-ля престижний Гоґвортс у паралельній реальності.

Порівняйте реакцію Фонду Г. Бьолля на каналі Deutsche Welle щодо презентації "Майї". Небо і земля. Широкий загал виявив солідарність: 70 тис. скачувань електронної версії "Майя та її мами" тільки за два дні. Підготовка третього перевидання і так далі... У випадку "Лівої Європи" самі автори зійшлися на тому, що все закінчилося більш-менш пристойно, "маленьким гепі-ендом": презентацію ж усе-таки провели в сердечному колі однодумців, десь на конспірологічній базі місцевих анархістів...

Солідарність бодай у широкому ліво-ліберальному середовищі? Нє, не чули. Ви про що взагалі, коли таке буває? Так, іще дрібка більш-менш активних журналістів щось написали у фейсбуку (радше буркнули щодо "правих радикалів", аніж аналізували). Звісно, це не так красиво, благородно й інвестиційно привабливо для свого журналістського іміджу, як підтримувати "толерантність" і "права людини" літературної дівчинки Майї. Але припускаю, що насамперед їхня стриманість мотивується тим, що вони десь туманно вважають Ліву Європу "політичною" заказухою, якоюсь мутною і субкультурною апріорі, чого треба остерігатися для свого ж спокою і таємних компромісів у цій країні.

Це тільки зайвий раз підтверджує, що книжки ніхто не читав і читати не збирається. Краще відмахнутися. Або списати на рубрику "ідеологія" - отож і нехай цим займаються відповідні ідеологи та політологи...

А що політологи? Знову сюр. Один відомий політичний блоггер, близький до кіл Адміністрації Президента (по простому: порохобот з багатотисячної птицефабрики собі подібних дзьобів) присвятив пост про те, що презентація "Лівої Європи" нічим не відрізняється від терактів ІГІЛ у Лондоні. Вищий пілотаж безглуздя. Що вже казати про дописи правих радикалів? Тут абсурд уже просто б'є фонтаном: головне, щось написати одіозне - а перевіряти ж однаково ніхто не буде. Тому відразу приплели фотографії Стаса Сергієнка (взагалі ніяк не причетного до цієї книжки), переконують свою аудиторію, що "Ліва Європа" пропагує "русскій мір", що книжка підпадає під закон про декомунізацію (!), що автори не стояли або не любили Майдан, що вони проплачені московські агенти, що не встали, коли воїни світла почали співати гімн України під час їхньої презентації...

Словом, увесь джентельменський набір юного джихадиста по-українськи. Але, стоп, я ні секунди не вважаю цю публіку божевільними маразматиками. Вся ця густа маячня - тонкий розрахунок. Ролі роздані, сценарії розписані, мотузки смикаються, всі на своїх місцях. У цій повчальній історії усім вигідно було збрехати, отож усі й збрехали. Вкотре і знову. Це дуже симптоматично для сучасного діагнозу нашого суспільства й держави взагалі. На жаль.

ДЖЕРЕЛО: Андрій Рєпа на Facebook

RECOMMENDED