НАСПРАВДІ НІХТО НЕ ЗНАЄ, ЩО ТАКЕ ЄВРОПЕЙСЬКІ ЦІННОСТІ

12:51 5/7/2017
Пару днів тому під час урочистого відкриття вокзалу Еманюель Макрон глибокодумно вирік: "Вокзал - це місце, де перетинаються як успішні люди, так і повні нулі".

Йшлося, напевне, про спільний простір відкритості та рівності.

Але якщо президент провідної європейської держави дозволяє собі публічно називати деяких громадян "повними нулями", то цей ляпсус красномовно свідчить про класове несвідоме європейських політиків.

Днями інша "провідна демократія" Європи - Німеччина - після довгих років вагань таки узаконила гомосексуальні шлюби; Ангела Меркель, ревна противниця таких шлюбів у принципі, стиснувши зуби, дозволила своїм партійцям голосувати як їм завгодно (тобто відпустила віжки для голосування), але сама вкотре проголосувала серцем - "проти". Цей тактичний хід пояснюють тим, що її головний суперник Мартін Шульц перемагав канцлерку в електоральних опитуваннях саме в цьому питанні.

Це не заважає Меркель, коли вона заходила на посаду голови ЄС, першою заговорити в 2007 році про "європейські цінності" як про базову ідеологічну субстанцію для Європейського Союзу: "ЄС заснований на цінностях, які ми всі поділяємо - повага до прав людини, свобода, справедливість, демократія і панування закону - цінностях, що поступово розвиваються протягом століть і багато в чому зобовязаних християнській традиції та Просвітництву. Успіх європейської інтеграції буде завжди закорінюватися в цих цінностях".

Депутати німецької партії "Союз 90/Зелені" святкують прийняття закону про одностатеві шлюби. Фото: Fabrizio Bensch/Reuters

Меркель постулює верховенство цінностей прав людини й при цьому голосує категорично проти гомосексуальних шлюбів - хіба не парадокс? Але ж християнство та просвітництво - це якраз і є виповнена суперечність: у багатьох аспектах просвітництво виникло як антитеза й опозиція до християнських традиційних цінностей. Християнство переслідувало, забороняло, знищувало багатьох просвітників-атеїстів. Останні уявляли нову Європу, очищену від консерватизму та мракобісся християнського середньовіччя.

Більше того, сама категорія цінностей як фундамент державної ідеології - хитка й надумана, адже, як доводив ще Ніцше, вона знецінює поняття цінностей. Це взагалі економічний термін, який може змінювати "вартість" залежно від кон'юнктури більше/менше.

Цінності можна вивішувати на військові стяги й іти з ними завойовувати інші народи, доводячи їм "вищість" своїх цінностей.

Так само в наступному сезоні вони можуть втратити котування і т.д. Це як серіал, який всі дивляться, тому що зараз його дивляться всі інші, але завтра, ймовірно, запізнілий перегляд не матиме ніякого сенсу - більшість цікавиться й "поціновує" вже інший серіал. Майдан назвали революцією цінностей, і, вочевидь, це зіграло з ним до певної міри злий жарт.

Студенти під час Євромайдану вимагають європейських цінностей в Україні. 26 листопада 2013 року. Фото: Мстислав Чернов

Річ у тім, що справжні "цінності" не мають цінності. В теології, наприклад, слава Богу, немає цінностей. Бог - це не цінність. Він не може бути знецінений іншими богами. Релігійні цінності, сімейні традиційні цінності - то вже від лукавого, мирська суєта... Для марксистів так само немає цінностей; комунізм - це не цінність, а практичний та ідейний горизонт звільнення людства, настання справжньої історії вільного суб'єкта. Революціонери висували гасла "свободи, рівності, братерства" як радикальні політичні принципи, які мали скасувати старий лад і привести до нового світу, нової людини.

Учасники Паризької Комуни не виходили на барикади заради "європейських цінностей"; їм ішлося, якраз навпаки, повалити державну машину злочинів, експлуатації та репресій.

Сьогодні говорити про цінності стало - принаймні в демагогічній політиці еліт - настільки модно не через те, що ми нібито живемо в епоху "кризи ідеологій" (якраз цінності надзвичайно ідеологічні), а через те, що так зручніше всидіти на двох стільцях: будувати спекулятивний право-ідеологічний альянс між "традиціоналістами" та "модернізаторами" (як їх називають ідеологи "цінностей"), або "консерваторами" й "лібералами", в боротьбі проти революційних сил, які послуговуються критеріями не цінностей, а принципів.

Барикада Паризької Комуни на вулиці Вольтера, після її захоплення регулярною армією під час «кривавого тижня». Фото: Bruno Braquehais

Саме риторика "європейських цінностей" дозволяє консервативній Меркель виглядати прогресивною європейкою, при цьому голосуючи проти гомосексуальних шлюбів. Що вже говорити про "супер-європейського" Петра Порошенка і Компанію...

 

ДЖЕРЕЛО: Андрій Рєпа на Facebook

RECOMMENDED