ПАРТИЗАНИ НЕВИДИМОЇ ВІЙНИ

17:28 19/6/2017
Так, революційний квір має онтологічний вимір. Вони випадають з бінарної логіки звичних протистоянь. Тому коли ви справді - не демонстративно на публіку - приймаєте і підтримуєте принципи "celebrate diversity", будьте готовими, що в колоні захисників прав людини виявляться по-справжньому відмінні від вас люди. Які живуть, мислять і мріють не однаково з вами.

Організатори "Маршу Рівності" загалом прагнуть у цій країні визнанння своєї спільноти. І метод для цього обрано простий і очевидний - шляхом демонстрації своєї лояльності до держави й чинної політики. Це не опозиційні сили в традиційному сенсі слова. Державі, зі свого боку, вигідно провести цей марш формально, щоб зробити реверанс у бік західних партнерів, показати світові "картинку".

В ідеалі, за задумом обох сторін, прайд мав би пройти як сиквел до Євробачення - яскравий, веселий, прогресивний, "європейський" карнавал: мовляв, у нас, у бойовому форпості Європи, теж поважають "права людини". Тільки, на відміну від сценарію Євробачення, цей захід має прикрий домішок - політику. Щоправда, цього року мейнстрімні політики брали участь у прайді дуже мінімально: чому європейський президент знову не вийшов? Чому не було прогресивних і прозахідного Лещенка, депутатів групи "Єврооптимісти" тощо, які виходили минулого року? Питання риторичні.

Треба розуміти, що найбільший капітал маршу - це все таки його звичайні учасники, тобто масовка. І це були рекордні 2500 людей. Це водночас дуже багато, і дуже мало. Багато - тому що кожна людина, яка прийшла за покликом серця і внутрішнім переконанням, попри загрози й ризик насильства, вартує десятків і сотень. Це ментальна перемога! Але це й катастрофічно мало, бо як для багатомільйонної молодої та світської столиці, - у центрі Європи! - та ще й під захистом 6 тис. поліцейських, 2 тисячі - кіт наплакав. Суперники акції - радикальні націоналісти з язичницькими рунами на тілі та цитатами Біблії в руках... - поводилися, треба визнати, менш агресивно порівняно з минулим роком, коли внаслідок атак фізично постраждали з десяток політицейських (одному, як пам'ятаємо, перерізало горло шматком вибухівки). Як завжди, вони ситуативно апелюють або ж до Біблії, або до Дарвіна, до своєї мускулатури, чисельності, або до традиційних цінностей" авраамічних скотарських племен.

Дієве насильство цього року більш вербальне. Деяких учасниць акції почали цькувати постфактум в соціальних мережах за їхні плакати з антивоєнними гаслами. Їх називають провокаторами, ватою, піда***ми (на відміну від лояльних геїв), субкультурними фріками. Гірка іронія в тому, що це роблять і ті "патріотичні геї", які хочуть завоювати дружнього рукопотискання від колективного В'ятровича, але яких самих цькують в інших середовищах і за інших обставин.

І тут треба розуміти одну річ: "опозиційність" радикальних учасників Маршу рівності - не профанно-ситуативна (ватники, вишиватники), вона фундаментально-онтологічна. В чому суть цієї опозиційності? Ці люди живуть опозиційно в самому своєму бутті: в ситуації щоденного спротиву системі - патріархату, капіталізму, символічного й фізичного насильства в мас-медіях, суспільстві, культурі, релігії, життєвих принципах, сексуальності, бажаннях... Це партизани невидимої війни, яка триває вічно, щоденно. Саме існування цієї культури й цієї держави - мілітаристичноі, мачистської, націоналістичної, агресивної, хижацької - вимагає їхнього знищення й пригнічення. Їм не потрібні ваші лицемірні політики, ваші виїздні публічні промови, ваші гранти й ваше визнання й подачки. Вони "квір" - радикально інші.

Джерело: Андрій Рєпа на Facebook

RECOMMENDED