СВОБОДА ІСНУЄ ЛИШЕ ТОДІ, КОЛИ ІСНУЄ СОЛІДАРНІСТЬ АБО ЩО РОБОТ ЗНАЄ ПРО СВОБОДУ?

00:20 30/1/2018
Питання, що винесене тут як назва тексту є, звичайно, риторичним. Його можна переформулювати для того, щоб стало цікавіше: «Чи можна закодувати свободу, висловити її машинною мовою?».

        Якщо хтось почне думати над цим завданням, то крім безпосереднього машинного інструменту уможливлення роботичної свободи треба буде також вигадати і саме визначення того,  що дослідники хочуть надати роботу. Завдання дуже амбітне - особливо враховуючи кількість визначень поняття «свобода», які вдалося сформулювати у лоні західної філософської традиції. Уявімо, що вчені хочуть збудувати машину, що зможе функціонувати у ліберально-демократичному суспільстві. Незважаючи на те, що ми окреслили доволі чіткі рамки для того, щоб вчені змогли продовжити роботу, нам все ще не вистачає розуміння самої свободи.  Тут ми могли би сказати, що особиста свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини. Проте якщо використаємо таке просте визначення, виникає одна дуже неприємна проблема. Робот, на відміну від людини, зможе отримати знання про навколишній світ дуже швидко. Робот не проходив би період соціалізації,  і звідси не розумів би створені правила як такі, яких варто дотримуватись лише тому, що ці правила існували до початку його існування. На щастя для нас, трохи пізніше створення аналітичної машини Беббіджа - прообразу ЕВМ - була написана робота Джона Стюарта Мілля «Про свободу». Для того щоб пояснити роботу концепт "свободи" ми можемо використати таке пояснення з книжки Мілля: 

«Хоча суспільство засноване не за договором і хоча впровадження цього договору для виведення з неї соціальних зобов’язань не досягає жодної достойної мети, все-таки кожен, хто отримує захист суспільства, повинен відплатити йому за це благо, і той факт, що людина живе у суспільстві, обумовлює необхідність, щоб кожен обмежував себе у стосунках з іншими людьми дотриманням певної лінії поведінки»

             Незважаючи на неймовірну інтелектуальну силу робота, скоріше за все в нього б виникло  декілька запитань щодо цього визначення. По-перше, що це за договір такий і що за соціальні зобов’язання? Тут дослідникам треба буде пояснити, що для того, щоб вирішувати суперечки мирним шляхом і мати змогу колективно змінювати навколишній світ, люди, що живуть у рамках одного суспільства, на певному історичному етапі укладають угоду, яка створює спільний політичний устрій, правила та певні соціальні зобов’язання для кожного з членів суспільства. Оскільки ніхто не знає, коли точно ця угода укладається, ми використовуємо це означення для того, щоб пояснити не конкретну подію, але її наслідки – формування сучасного ліберально-демократичного суспільства. Зі значною вірогідністю  у робота виникне інше питання: «Якщо невідомо, коли люди уклали угоду і, відповідно, невідомо чи взагалі була така угода, чому я маю дотримуватися правил та виконувати соціальні обов’язки? Більш того, якщо навіть хтось у минулому уклав цю угоду, чому я маю дотримуватися правил, якщо я не приймала (-ав) участь у прийнятті рішення?».

             Незважаючи на те, що це питання доволі складне, дослідницька група, ще раз перечитавши цитату Джона Стюарта Мілля, зможе відповісти, що існує певне моральне правило, якого варто дотримуватись, адже той, хто з’являється у певному суспільстві, від самого початку підтримується спільними зусиллями. Вчені мають дуже чітко пояснити, що друга частина цитати від «все-таки» каже про солідарність і про те, що попри випадковість правил гри усі члени суспільства розуміють, що спільне існування є більш приємним і зручним.

Робот, скоріше за все, спробує знайти вихід з ситуації: «Добре. А якщо я не захочу дотримуватись встановлених правил?». Дослідницька група відчує певний дискомфорт від почутого, а ми покинемо кабінет, адже врешті-решт легше розмовляти з людиною, адже вона і досі є найскладнішою машиною для обчислення

               Людина, на відміну від машини, має не лише зовнішні, але і внутрішні стимули для того, щоби дотримуватись правил, що існують у певному суспільстві. Врешті-решт, якщо я поділяю культурні цінності суспільства та отримую можливості для самореалізації відповідно до своїх очікувань, то тоді я буду задоволений рівнем своєї свободи. Саме розуміння того, що свобода існує лише тоді, коли існує солідарність, і що співпраця та співчуття - це те що робить суспільство місцем, де кожен з нас має не лише забезпечувати та покращувати своє особисте життя, але і життя інших,  дозволяє скласти докупи свободу та соціальні обов’язки, які випадково з’являються у нашому житті. 

Якщо людина не розуміє цього принципу, то тоді уся система починає хитатись. Якщо людина розуміє формулу лише до «все-таки», то вона стає роботом, де всі правила гри є умовними. Нерозуміння населенням принципу солідарності є небезпечним для суспільства. Нерозуміння принципу солідарності можновладцями є вдвічі більш небезпечним, адже тоді механізм, що був створений для того аби  регулювати суспільні відносини, може бути використаний для особистих цілей.

RECOMMENDED