УКРАЇНА: БІДНІСТЬ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ ПРІОРИТЕТ

20:15 17/10/2017
Замість сприяння доступності дошкільних установ обіцяється сприяння розвитку приватних дитсадкам. Замість стабільної зайнятості – прийняття нового Трудового кодексу.

Бідність не є чимось незвичним для України. Зростає вона по всьому світу. Серед країн, що долають соціальну нерівність, нерідко називають Китай. Причина у тому, що ця країна інвестувала у доступність знань. Не випадково збільшення видатків у освіту визначено сьогодні Всесвітнім Банком у якості пріоритетом стратегії подолання бідності до 2030 року. Іншими пріоритетами названо сталий розвиток, підвищення мобільності працівників та рівні можливості для розвитку дітей.
В Україні ж трохи інакше. Яскраво це ілюструє проект плану по реалізації стратегії подолання бідності на 2018 рік. Не читайте її. Бо враження, що у нас триває соціальна криза, лише посилюється. Спойлер: пропонується надання послуг закладами культури на селі, спрощення продажу с/г продукції дрібними виробниками, залучення волонтерських організацій до допомоги бідним сім’ям. Словом, шановні громадяни і бюджетники, рятуйтесь, як можете. Ні слова про деофшоризацію і оподаткування корпорацій. Замість сприяння доступності дошкільних установ обіцяється сприяння розвитку приватних дитсадкам. Замість стабільної зайнятості – прийняття нового Трудового кодексу.

Основною мотивацією для працівника буде страх. Адже звільнити його буде простіше (зокрема, це можливо за прогул, відсутність посмішки чи порушення інших норм, визначених актом роботодавця). Хоча будуть і зворотні випадки, коли мобільність буде зведено нанівець. Якщо ваше підвищення кваліфікації оплатив бос, то вам доведеться відпрацьовувати стільки, на скільки погодились. Підстав звільнення від «корпоративної панщини» украй обмаль. Приміром, у Польщі це можливо навіть, коли працівнику створено нестерпні психологічні умови. Як показують дослідження МОП, фірми, де працівники пройшли додаткову підготовку, мають на 20% вищу продуктивність. Проте навряд чи працівник матиме високу мотивацію, якщо його до цього спонукатиме не вища зарплата, а ризик відшкодування витрачених на нього коштів. Працівник не зможе взяти відпустку на навчання, якщо отримує другу освіту.


У контексті освіченості слід зазначити, що кількість «надмірно» освічених (over-educated) осіб зростає.

 

В умовах занепаду науки й промисловості багато кому доводиться працювати на роботі нижчої кваліфікації. За даними 2010 року, у нас спостерігався найвищий показник після сусідньої Росії; для жінок він складав 28,4%.
Вважається, що така проблема притаманна багатим країнам. Однак за рівнем доходів ми, м’яко кажучи, такими не є. Найнижчі у Європі зарплати у сфері АПК досі називають конкурентною перевагою. В інших сферах ситуаціях не краща. Україна не втрачає лідерських позицій у плані ІТ-аутсорсингу. Навіть після рекордного підвищення «мінімалки» для американських компаній дешевизна наших програмістів лишається очевидною (тут видатки явно менші, аніж у Латинській Америці. Разом з тим, приходу великих інвесторів ми так і не дочекалися. Є думка, що сама по собі дешевизна виглядає непереконливо.


Влада обіцяє підвищити мінімальну зарплату, але просуває ТК, який не передбачає штрафів за недотримання даного соцстандарту. Який сенс у непопулярній пенсійній реформі, якщо багато внесків до ПФУ не платить взагалі? Соціальний діалог буде ускладнено. Україна вже завдяки переслідуванню профспілок опинилась в одному рейтингу з Білорусією та деякими країнами Африки. За новим ТК профспілки усуваються від погодження звільнень і надурочних робіт, а також визначення внутрішніх правил. Чи може автори хочуть перемістити Україну у «крайню» групу, де знаходиться Сомалі?

У МОП наголошують, що розвиток малих підприємств сприяє росту зайнятості, але головною проблемою для них є відсутність доступу до фінансування (тоді як автори ТК пропонують їх звільнити від обов’язку дотримання деяких трудових прав). Великі підприємства за державної підтримки сприяють розвитку інновацій. Тоді як притаманна капіталізму конкуренція гальмує інноваційність. Однак Україна сподівається на стихію вільного ринку.
Строкові контракти — ще один шлях до потрапляння у пастку бідності. Нерегулярною вважається робота на термін коротше 1 року. Це буде дозволено новим ТК, адже нижня межа строку не врегульована. Це суперечить інтересам суспільства, адже компанії не мають стимулу будувати далекосяжну стратегію, а працівники накопичують кошти замість витрачання їх на поточні потреби.

Говорити про перспективу ліквідації бідності для України зарано. Необхідно розпочати хоча б пом’якшення її негативних наслідків.

 

Для цього потрібні такі елементи, як солідарні дії профспілок, контроль уряду за економічною політикою і розвиток внутрішнього ринку, який би зробив роботодавців зацікавленими у підвищенні зарплат. Освіта має розглядатись як благо, корисне всьому суспільству, а не окремим фірмам.

RECOMMENDED