ДУЖЕ НЕСМІШНИЙ МЕМ

17:54 15/11/2017
Мем, заснований на реальних подіях: фейсбук обожнював його, під його фотографіями ставили сотні лайків, захоплено коментували дописи про нього. Він був простим котом. Тепер усе змінилось, він кіт-агент.

Так жартівливо можна почати історію про те, як кіт став фігурантом кримінальної справи про державну зраду. Але судять не агента-кота, а людину – журналіста Василя Муравицького. Нагадаємо про справу Муравицького. Співробітники СБУ затримали журналіста в Житомирі 1 серпня 2017. Його підозрюють у державній зраді, посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України, порушенні рівноправності громадян та створення терористичної організації. Журналісту загрожує до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Зараз Муравицкий знаходиться під арештом й вину не визнає. Частина правозахисників та журналістів переконана, що справу Муравицького можна назвати політичним переслідуванням. Додамо, що комісар Євросоюзу з питань європейської політики сусідства й переговорів з розширення Йоганнес Хан стурбований частими випадками залякування і нападів на журналістів в Україні.

Наскільки серйозна ситуація – подумайте самі, а зараз повернемось до історії з котом-агентом. Хоча ідея взяти інтерв’ю в кота була спокусливою, ми все ж вирішили поговорити з хазяйкою Пампуха (кличка кота) – громадською діячкою та журналісткою Юлією Малькіною-Богуславською. Про що говорить нам ситуація з котом «агентом ДНР»?

Paul Cabana, "Агент Пампух", х/м, 2017.

«Перш за все ця ситуація говорить нам про непрофесійність спецслужб, котра на фоні істерії політичного характеру набуває зовсім химерних форм. Зараз багато хто говорить про новий 37-й рік мовляв, усе погано, репресії тощо. А я хочу провести паралель 37 через аналогічну непрофесійність політично ангажованих слідчих органів. З іншого боку, мене дещо здивувала реакція українського суспільства, а саме те, що історія про Пампуха була озвучена самим Василем ще три тижні тому. Кілька ЗМІ про неї загадали, але перекрутивши слова Муравицького й дуже стисло.

І тут в якийсь момент  повторення історії на «правильному» і «схваленому» певним мільйонному ресурсі, за кілька годин вона стає хітом і тиражується сотнями ЗМІ.

 

І це дуже прикро, оскільки ми бачимо байдужість опозиційної громади до долі журналіста Муравицького й загалом до реального стану речей, а замість них мова йдеться лише у зацікавленості й тиражуванні інформації, яка запускається лише певними джерелами. Так само суспільство поводилося напередодні Майдану у 2013 році - будь-який рух запускався певним колом ресурсів або персоналій (наприклад, УП). Саме тому в результаті перемога ініційованого ними руху й принесла перемогу тому самому певному колу. Дуже не хотілося б, аби результатом нинішнього протистояння у суспільстві стало самоствердження, збагачення та закріплення соціального статусу вузьких кіл. Кіл, інтересами яких підміняється інтерес усього суспільства».

Так, кіт-агент це смішно, абсурдно, фантасмагорійно, епітетів можна підібрати безліч. Фейсбук навчив нас робити хороші меми й разом з них сміятись. Ще ми вміємо обирати собі «героїв на день»: «стіну Яценюка», голову СПУ Ківу, Зоряна й Шкіряка, того самого Пампуха. Сміятись й сміючись підважувати владу, її силу, повагу до неї – важливо. Але будьмо чесними, про те, що наш король голий усім вже давно відомо. Так чому ми досі не можемо вийти з конвульсій колективного сміху? Навіщо нам ці меми? Чому публічно говорили про кота, а не про лакуни в справі про державну зраду? Можливо, за мемами ми не хочемо бачити реальності, страшної й брудної. Такої, якою вона є.

VECTOR:media

RECOMMENDED