"НАЙБІЛЬШЕ ВИГРАЛИ УЛЬТРАПРАВІ": СПОГАДИ ПРО ЄВРОМАЙДАН

19:09 23/11/2017
До 4-ої річниці Євромайдану редакція VECTOR:media вирішила дізнатись думку учасників протесту про те, як вони зараз оцінюють ті події і що б вони хотіли змінити.

Віталій Дудін, активіст ГО “Соціальний рух”, учасник ініціативи #leftmaidan під час київського Євромайдану

Чи був Євромайдан революцією?

За методами боротьби він, звичайно, виходить за межі всіх тих рамок, які були раніше створені. Мали місце багато речей, які вважались недозволеними, або такими, на які народ ніколи не рішиться. Але наслідки не призвели не те що до зміни системи, а навіть до суттєвого струсу, який би змінив ментальність правлячого класу. Натомість представники влади продовжують виводити гроші з країни та брати хабарі, і геть не бояться цього робити. Система, яка існувала при Януковичі, існує до сих пір.

Головний пункт, який можна віднести до змін - це повернення до парламентсько-президентської моделі як більш демократичної форми правління, за якої президент має обмежені повноваження. Але помітно, що ця система не є стабільною і президент хоче її стабілізувати аж ніяк не шляхом вирішення соціальних проблем, а розширенням своїх повноважень. Тож влада сьогодні думає як повернутись до старих схем.

Хто був суб’єктом на Майдані?

Суб’єктом передусім були ті люди, яких ніхто не обирав - це представники буржуазної неоліберальної опозиції, яка сформувалась приблизно у 2011-2012 р.р. Це політичні партії УДАР, Свобода, Батьківщина. Вони і стали головним локомотивом.

В той же час основною соціальною базою були люди різних доходів: це були і малі підприємці, і студенти, і люди, яких можна назвати середнім класом - програмісти і представники подібних творчих професій. І, звичайно, були робітники, які покладали великі сподівання на ці перетворення. Ті ж залізничники, профспілкові активісти, які ризикували своїм життям, здоров’ям та віддавали свій час. Але отримали від цієї революції найменше.

Якою була ціль Євромайдану і чи була вона досягнута?

Ціль, яка проголошувалась - звільнення України від тиранії, яка розумілась не лише у вузькому значенні як влада бюрократії, але і як сваволя людей, які мають капітал. Випадки безкарності багатіїв накопичувались - це підвищувало народний гнів. Були випадки, коли мажори збивали людей на автомобілях. І такі випадки, на жаль, вкладались у певну систему.

На жаль ці цілі не були досягнуті, тому що багатії до сих пір можуть собі дозволити не лише розкіш, але й уникати законної відповідальності.

Хто завадив втілити в життя цінності Євромайдану?

Безумовно це самі лідери Майдану, яких ніхто не обирав, але які мали свій план, які стримували натиск мас, щоб ці події не перетворились на справжню революцію, яка б могла поставити під питання перегляд результатів приватизації. Але цього не відбулось. Такі люди, як Ахметов, до сих пір володіють стратегічними активами.

В іншому плані слід зазначити, що велика буржуазія, яка вкладала гроші в Євромайдан, все-таки отримала для себе значні послаблення, а саме зниження податків, яке відбулось у 2016 році. Зараз Україна опинилась на 43 місці зі 190 країн по простоті сплати податків.

І це те, що здобула буржуазія, але не прості люди. Рівень нерівності при цьому зростає шаленими темпами, доступність медицини і освіти стає дуже сумнівною. І якби такі речі, які творяться зараз, були б перед Майданом, то звичайно вони б викликали великий гнів.

Уявіть, що у вас є машина часу і ви повернулись в 2013 рік. Чим би ви займались?

Я думаю, що треба було б працювати з трудовими колективами - змусити їх повірити у свої сили і стати суб’єктом змін, влаштовувати акції протесту безпосередньо у себе на виробництві. Для цього не треба було б іти на Майдан, кудись виходити, їхати з усіх міст. Влада б їх дослухалась, якби вони зупинили своє виробництво на кілька годин.

І є випадки, коли робітники здійснювали різні акції колективного та індивідуального захисту саме у період кінця 2013 - початку 2014 року. Це значить, що маси, про які політики повністю забули, відчули тоді моральну правоту і почали теж вимагати свої права. Але це не призвело до справді соціально-революційних подій.

Чи вийшли б ви на Майдан сьогодні?

Я вважаю, що ризики з точки зору безпеки є високими і я боюсь, що будь-які протестні рухи можуть обмежуватись як зусиллями держави, так і недержавних агентів, правих рухів. Це цілком вірогідно.

По-друге потрібно відслідковувати такі матеріальні умови як рівень заробітної плати, наскільки зараз люди реально невдоволені, щоб протест міг перетворитись на дієвий інструмент. Не думаю, що малочисельний протест сьогодні здатний змінити ситуацію. Хоча при Януковичі було достатньо зібрати кілька сотень людей, щоб привернути увагу до якоїсь проблеми і утримати парламентарів від рішень.

Сьогодні ж є дуже велика недовіра до протестів. Для того, щоб вам повірили, треба докласти значно більших зусиль. Для того, щоб вас поважали депутати вам теж потрібно бути надзвичайно організованими і масовими. Тому головний підсумок - це те, що люди зараз позбулись певних ідеалістичних ілюзій і це має дві сторони. Перша - це те, що люди шукають з недовірою свій інтерес в протестах, що організовуються. А друга - це те, що до заяв різних політиків, в тому числі до дуже патріотичних, люди ставляться зі здоровою критикою. Не дозволяють себе ввести в оману. Вже не вважають, що якщо людина одягла вишиванку і каже правильні речі, то вона обов’язково буде керуватись загальним благом.

Учасники #leftmaidan. Фото: gaslo.info

 

Марія Суляліна, координаторка молодіжних проектів Центру громадської просвіти “Альменда”, учасниця кримського Євромайдану

Чи був Євромайдан революцією?

Якщо сучасною революцією - так, був. В тому сенсі, що після Майдану відбулась зміна влади. Але це не така революція, як на початку ХХ ст., коли були масові кровопролиття.

Хто був суб’єктом на Майдані?

Складно відповісти. Майдан був різним, неоднорідним. Спочатку студенти і “Беркут”, а вже пізніше різні люди приймали в ньому участь.

Яка була ціль Євромайдану і чи була вона досягнута?

Вона теж змінювалась. Спершу - євроасоціація, далі вже, після сильного тиску, розгонів і кровопролиття - скинути уряд, який узурпував владу і який повністю порушував права людини.

Початкова мета не була досягнута. Вже після подальших трансформацій Майдан досягнув своєї цілі і зміг почати змінювати країну. Але, як на мене, процес не завершено. Ми маємо далі працювати, щоб відбулись зміни в суспільстві.

Хто завадив втілити в життя цінності Євромайдану?

Я не думаю, що хтось завадив їх втілити. Вони продовжують втілюватись. Це робота, яку треба робити щодня, а не яка може відбутися за пару місяців стояння на площі.

Уявіть, що у вас є машина часу і ви повернулись в 2013 рік. Чим би ви займались?

Напевно тим самим. Але я думаю, що я приділила б більше уваги комунікації з молоддю, яка виходила на Майдани в інших містах Криму, бо ми були досить розрізнені.

Чи вийшли б ви на Майдан сьогодні?

Ні, зараз ні. Мені здається зараз більш корисно і продуктивно працювати в своїй галузі, щоб вирішувати якісь проблеми. А простим стоянням на площі зараз нічого не вирішити.

Кримський Євромайдан. Фото: Володимир Притула / RadioSvoboda.Org (RFE/RL)
 

Олег Шеленко, соціальний активіст, учасник ініціативи “Варта в лікарні” під час київського Євромайдану

Чи був Євромайдан революцією?

Думаю, що ні. В соціально-економічному вимірі - 100% ні.

Хто був суб’єктом на Майдані?

Там було декілька суб’єктів. Думаю найбільше виграли ультраправі. Вони були до цього набагато слабші як політична сила. Саме для них розвиток конфлікту в насильницькому напрямку був найбільш вигідним. З іншого боку виграли армія, спецслужби, військово-промисловий комплекс. І ряд олігархічних груп, частина з яких належала або до старої влади, або до тодішньої опозиції.

Яка була ціль Євромайдану і чи була вона досягнута?

Якщо говорити не про пропаганду і міфічні речі, які подавали людям, то ті, хто були суб’єктом політичного процесу, досягнули своєї мети.

Хто завадив втілити в життя цінності Євромайдану?

Для мене поняття “цінності Майдану” - це дуже розмита і міфологізована річ. Мені, як учаснику процесу, важко зрозуміти які це цінності. З одного боку були прагнення суспільства, яке вже на той момент потрапило в економічну кризу, і були відсутні соціальні ліфти, тож люди самі для себе придумували цінності. Звичайно я не ідеалізую, що колись було дуже добре, а тепер дуже погано. Але зараз суспільство ввійшло в соціально-економічну кризу і важко побачити вихід з цього ступору.

Уявіть, що у вас є машина часу і ви повернулись в 2013 рік. Чим би ви займались?

Я би займався тим, чим і тоді. Можливо трохи інакше, маючи вже певний досвід. Але я і досі переконаний в тому, що в цьому процесі не вистачало лівого суб’єкта, третьої сили, яка б могла запропонувати інший розвиток подій. В якийсь момент праві пробували себе в ролі цієї сили.

Але я б так само підтримував протест в ненасильницькому руслі. Не тому, що я пацифіст, а тому, що від насильства найбільше виграли ультраправі, силовики, Росія. В будь-якому випадку я би стояв на місці тих, хто найбільше програв. Найбільше програли народ, робітничий клас, прості люди, на плечі яких впали всі ці негативні речі. За їх рахунок відбувається війна, багатшають і накопичують казкові статки багаті. Якраз такі люди не змогли зрозуміти свої інтереси і зорганізуватись в якусь силу.

Під час Майдану були спроби створити ліво-ліберальний полюс - вони провалились. Вже тоді відбувся розкол в ліво-анархістському русі, де частина людей тупо пішла за націоналістами, підтримувала їхню версію розвитку подій. Тому я б можливо більше старався, щоб такого не було і більше переконував людей, більше б вкладався в агітацію.

Чи вийшли б ви на Майдан сьогодні?

З тими, хто агітує зараз виходити - ні.

Перше чергування "Варти в лікарні". Фото: bruno.noblogs.org

 

Bohdan Diedushkin

RECOMMENDED