ПРАВОСУДДЯ НА БАЛКАНАХ. ПРИВАТИЗАЦІЯ ПРИЗВЕЛА ДО ВІЙНИ

20:11 19/12/2017
22 листопада Гаазький трибунал засудив до довічного ув'язнення Ратко Младича - генерала Армії Республіки Сербської, державного утворення на території Боснії і Герцеговини. Ми поговорили з сербським журналістом Стефаном Алексичем про те, як сприймають Гаазький трибунал в самій Сербії, чи працює політика примирення і як воєнні події 90-х впливають на сучасну політику Балканських країн.

Розкажіть про Ратко Младича - хто він і за що був засуджений Міжнародним трибуналом щодо колишньої Югославії (МТКЮ)?

Ратко Младич був головнокомандувачем Армії Республіки Сербської протягом Боснійської війни в 1992-1995 роках. Він був звинувачений МТКЮ у злочинах проти людяності. Основою його звинувачення став геноцид у Сребрениці, що відбувся влітку 1995 року. Тоді було вбито більше 8000 людей.

Головнокомандувач Армії Республіки Сербської Ратко Младич.

До Младича декілька офіцерів вже були засуджені за цей злочин, який визнаний МТКЮ геноцидом. Проблема в тому, що сербські еліти правого ухилу ставлять таку позицію під сумнів. Вони незгодні з тим, що цей злочин був геноцидом.

Ратко Младич переховувався від трибуналу після того, як в 90-х йому висунули звинувачення. Його заарештували 6 років тому, в 2011 році. Тоді ж розпочався суд над ним і, нарешті, його засудили до довічного ув’язнення без права на дострокове звільнення. Втім, він вже досить похилого віку, тож, імовірно, він помре в якійсь в’язниці. Я не впевнений, де саме він буде відбувати покарання.

 

Йому також висунули звинувачення за облогу Сараєво, вірно?

Так, облога Сараєво тривала з 1992 по 1995 роки. Його також звинуватили і в інших злочинах. Наприклад в місті Прієдор було вбито багато цивільного населення. Саме в Боснії було вбито найбільшу кількість цивільного населення, і більшість жертв - боснійські мусульмани.

Облога Сараєво. Фото: Georges Gobet (AFP)

Звісно у військових злочинах була звинувачена не лише сербська воєнна верхівка. Гучний випадок трапився кілька тижнів тому, 29 листопада, коли хорватський генерал Слободан Праляк, почувши вирок Гаазького трибуналу, покінчив з собою, випивши отруту.

 

Як відреагували сербські політики на вирок Ратко Младичу? Наскільки мені відомо вони часто говорять, що “міжнародна спільнота звинувачує лише Сербію у всіх військових злочинах, і мовчить про Хорватію і Боснію”.

Вельми цікаво поглянути на сербський політичний дискурс довкола МТКЮ. А ще цікавіше подивитись на публічні дискусії щодо Гаазького трибуналу в Хорватії та Боснії. В усіх цих країнах: в Сербії, Боснії, Хорватії, Косово - скрізь громадськість вважає, що трибунал звинувачує лише їх країну у військових злочинах проти інших країн. Тож ситуація виглядає досить парадоксально: серби вважають, що трибунал в Гаазі спрямований проти сербів, хорвати - що проти хорватів, боснійці - що проти босняків.

Не дивно, що вся політична еліта в Сербії говорить, що вирок Младичу несправедливий, оскільки вони намагаються подати свою позицію з максимальним патріотизмом.

Втім на даний момент для Сербії питання стосовно трибуналу і воєн 90-х років - це проблеми другого порядку, оскільки зараз більш нагальні інші політичні виклики.

На превеликий жаль, питання трибуналу посунуто на маргінес політичного дискурсу. Насправді в сербському суспільстві ніколи не було серйозного обговорення стосовно воєн в 90-х, їх наслідків та всієї “спадщини”, здобутої в період між 1990 та 1999 роками. Але, на мою думку, ці події можуть слугувати ключем до розуміння того, що відбувається зараз з політичною і економічною ситуацією.

Зазвичай в Сербії і, я підозрюю, в Боснії, Хорватії, Косово війни 90-х розглядають у розрізі етнічних сутичок, яких вдавалось уникати в короткий період між 1945 та 1990 роками. І всі ці сутички почались після падіння “авторитарного режиму” Югославії.

Але я пропоную інший підхід до аналізу цих воєн. Для цього скажу читачам кілька слів про Югославію.

В 1970-80-х роках Югославія була поділена на 6 республік з власними політичними елітами. Впродовж 80-х Югославія переживала жахливі економічні проблеми. І в цей же час починають проводитись перші неоліберальні реформи, оскільки деякі представники політичної еліти лобіювали впровадження цих реформ. І однією з головних складових неоліберальної трансформації була приватизація. Головна перевага, яка виявляється під час усього приватизаційного процесу - це можливість політичного впливу. Специфічна структура Югославії - 6 республік, кожна з власною політичною елітою - призвела до того, що країна розпалась на 6 різних частин, оскільки кожна еліта прагнула впливати самостійно на свою країну, щоб отримати повний контроль над приватизацією.

Туристична реклама Югославії, 1990 рік.

 

Тож, на вашу думку, саме економічні причини є первинними у міждержавних конфліктах, а не етнічні?

Звісно. Я вважаю, що це досить нерозсудливо - вважати етнічні проблеми головною причиною війни. Ми мали 45 років успішного міжетнічного миру в часи Югославії. Що насправді відрізняє 80-і і, тим паче, 90-і, так це економічна криза.

Друга частина тут

 

Стефан Алексич - сербський журналіст і дослідник, постійний автор видання Mašina.

VECTOR:media

RECOMMENDED