ЩО ОЗНАЧАЄ "РІВНІСТЬ", АБО "СВЯТО, ВАЖЛИВІШЕ ЗА НОВИЙ РІК". ЧОМУ КИЯНИ ХОЧУТЬ ЙТИ НА КИЇВПРАЙД?

15:22 14/6/2018
Увага столичних правозахисників й прогресивної молоді цього тижня прикута до Маршу Рівності, який проведуть в неділю, 17 червня. Незважаючи на загрозу праворадикального «сафарі» щодо учасників, чимало молоді збирається відвідати «головну правозахисну подію» цього літа. Ми поговорили з композиторкою, студенткою-моделлю, активісткою та журналістом про те, що таке рівність й чому вони хочуть піти на КиївПрайд.

Аня, композиторка

Для мене Марш Рівності – свято, важливіше за Новий рік, бо у цьому випадку дійсно є що святкувати:) Знайомі активісти кажуть, що цього року буде небезпечніше, ніж зазвичай, але я все-одно обов'яково піду. Це важливий день, бо ти можеш вийти і сказати, що є різні люди й кожен з них повинен мати однакові з іншими права.

 

Ти виходиш і кажеш “Ось я така є!”, і я маю на це сміливість, не зважаючи ні на що: ні на правих, які потім влаштують “сафарі”, ні на православних, які кричать тобі, що будеш горіти у пеклі. Це дійсно важливо.

Рівність – це коли кожна людина має однакові права, однаковий рівень поваги суспільства і держави. Коли твої права не визначаються твоєю сексуальною орієнтацією, кольором шкіри, національною приналежністю чи якимись іншими “біологічними” факторами. Як в Україні реалізується рівність? Погано. У нас праві викладають у фейсбуці табличку балів, які вони будуть отримувати підчас “сафарі” й ніхто на це не реагує жодним чином. У нас постійно відбуваються напади на мирні зібрання і ніхто ніяк на це не реагує. У нас люди підписують петиції за традиційні цінності і пишуть у коментарях про те, що ЛГБТ треба повбивати. Такоє.

Рома, журналіст

Це буде мій другий Прайд і я вважаю, що це можливість продемонструвати, що існує опозиція консерваторам та націоналістам, які люблять говорити за всіх громадян України. “Християнська держава з традиційними цінностями” - це плід фантазій окремих організацій, а не думка всього населення.


Можна довго говорити про те, що ЛГБТКІ обмежені в трудових і соціальних правах, що в Україні досі не існує поняття “партнерство” і таке інше, але насправді поки що мова йде хоча б про те, щоб держава припинила напади ультраправих на ЛГБТКІ-заходи. Чесно кажучи, навіть це мене б вже потішило.


У нас є чарівна 24 стаття Конституція, яка гарантує нам рівність попри все, але схоже що для її реалізації важко обійтися без кількох тисяч поліцейських. Прайд - це один день на рік, коли держава вмикає механізми, щоб захистити учасників прайду. Хоча б тому що існує ризик репутаційних втрат перед західними партнерами.
Наш прем’єр каже, що парламент ніколи не проголосує за одностатеві шлюби, дружина секретаря РНБО пише блоги про “гомодиктатуру”, а Президент вирішив створити ще одну церкву, але на Прайді їм доведеться нас вислухати.

Зрештою, толерантність - це не про любов, а про терплячість одне до одного.

Ельміра, студентка, модель

Я піду на марш, бо для мене це не тільки питання видимості ЛГБТ+ людей в Україні та свято рівності, але й своєрідний жест, символ сміливості й боротьби за рівність та любов людей, боротьба за здорове сприйняття реальності й природи замість заглушування голосів людей, які не схожі на прийнятну більшість. і все це  під гаслом традицій, релігій та ідей супремачизму.

Рівність - для мене невід'ємна складова суспільного прогресу та руху в майбутнє. Рівність - безпечність життя, усвідомлення різноманіття особистостей і переможена деструктивна  традиційність, яка є необгрунтованою і руйнуючою для мирного життя. В плані реалізації рівності, то є над чим працювати. Адже ми бачимо, що наряду з ультраправими схильностями молодих людей, є також і "стара добра" закритість людей до рівності. Але зміни крокують невпинно. Зміниться все. Та для цього треба не робити свій голос тихішим, а виходити та говорити.

Іра, активістка

Я пойду на Прайд, чтоб выразить солидарность и свою позицию по поводу равенства и ЛГБТ+. Это самое малое, что можно сделать в принципе, мне кажется, но при этом не менее важно. Ну  и мне нравится атмосфера Марша - обычно праздничная, можно всегда встретить всех старых знакомых в одном месте в одно время:) 

Равенство для меня в первую очередь - это равенство возможностей, а не только прав.  Я  считаю, что у каждого человека должна быть примерно равная возможность себя реализовать в Украине, не смотря на его/ее какие-то идентичности (реализацию тут пусть каждый понимает по-своему, я имею ввиду, конечно, не только профессиональный рост).

Сегодня, конечно, ситуация с пониманием прав человека гораздо лучше, чем несколько лет назад. Это произошло по разным причинам, как мне кажется - и требования ЕС, например, и усиления различных общественных организаций. Но, тем не менее, если выйти из этого достаточно маленького круга людей, то все на самом деле так же, как и было до. Я не хочу винить кого-то или ставить штампы, хотя иногда и очень хочется.

Просто я понимаю, что у большинства людей в нашей стране другие заботы и другая жизнь, не как у киевского правозащитника или либерала, который выходит на прайд.

Мне кажется, пока кто-то озабочен тем, где найти деньги для образования детей, или как лечиться, если не хватает даже на диагностику, а в некоторых случаях - что завтра есть, то конечно, он/она не будет думать о правах человека, или о равенстве, или об ЛГБТ, или еще о чем-то таком. Я много ездила по Украине, особенно по восточной. И видела, что пока есть бедность, сложно поддерживать равенство в других направлениях, и тем более - распространять его понимание в обществе.

*лінк на івент Маршу Рівності тут.

 

VECTOR:media

RECOMMENDED