СОНЦЕЗАХИСНІ ОКУЛЯРИ, РЕЦЕПТ ПИРОГА, НАУКА Й СРСР. МОЛОДЬ ПРО МАРКСИЗМ

11:49 5/6/2018
Марксизм – світогляд, цінності, науковий підхід чи «щось страшне», те про що серед пристойних людей не говорять. Чим він може зацікавити та що дає? VECTOR:media поговорили про це з декількома молодими героями.

Валерія: марксизм і рецепт пирога

*Валерія - засновниця феміністичної ініціативи «Борщ», ЛГБТ-активістка, авторка наукових публікацій з гендерної і феміністичної тематики, розробляє і проводить авторські лекції

Не пугает ли меня наследие "официального марксизма" в СССР? На самом деле очень удивляет такая постановка вопроса. Для того, чтобы хотя бы поверхностно знать идеи Маркса нужно было родиться в СССР? Нет! И что удивительно, ни у кого бы не появилась в голове такая прямая взаимосвязь места, времени и персоналии, будь это, например, какой-нибудь Лоренцо Валла. Маркс и марксизм в моей голове всегда стояли отдельно от советской истории. Отчасти благодаря философскому образованию.

"Также знаю, что о Марксе сейчас говорить "не модно" на философском, как раз таки из-за советской стигмы. Меня Маркс интересует сейчас в ходе моего более тесного знакомства с левыми идеями, а также его влияние на становление определенной гендерной теории, которая и является моим основным научным интересом".


К сожалению, ненависть очень сложно реализовывать безличностно к чему-то абстрактному. Почему бы, бездумно следуя советской пропаганде, не назвать ужасы тоталитарного террора коммунизмом? И все эти идеи не приписать Марксу? Только вот мало кому интересно значение слова "коммунизм", как и тот факт, что в СССР его на самом деле не было. Или о чем действительно писал Маркс, а о чем нет. Я придумала для себя сравнение.

"Маркс написал рецепт  пирога. Советская власть разных лет готовила пирог, только из основного рецепта оставив яйца и муку, и при этом добавляя туда гвозди, грязные носки и цианид, которых в рецепте не было. Пирога не вышло. А люди отравились и сетуют на первоначальный рецепт, даже не увидев его в глаза".

Богдан: “Чувак - сонцезахисні окуляри лише затемнюють світ, але не виправлять твою близорукість"

*Богдан - журналіст, тренер форум-театру, активіст, викладач

Марксизм - це не те, до чого можна прийти за мить. Не буває такого, що ти прокидаєшся одного ранку і тебе освітлює ідея: “О, - треба боротись за безкласове суспільство!”. Марксизм, як і будь-яка інша наукова думка, потребує довгого шляху осмислення, диспутів, читання і життєвого досвіду.

Перша марксистська праця, з якою я ознайомився, була стаття радянського філософа Евальда Іллєнкова “Звідки береться розум”. Її нам задав читати викладач курсу логіки одразу ж після першої лекції, на першому курсі. Він ще любив жартувати: “Ви ж юристи”, саркастично розуміючи, що навіть якщо у нас вийде опанувати формальну логіку, то діалектична нам точно не по зубах. І справді - мені було геть важко в’їхати, як це руки “породжують свідомість”, а не мозок. Зрештою формальну логіку я зміг опанувати на 3 курсі, активно допомагаючи першокурсникам. А от на розуміння діалектики пішло значно більше часу. 

На початку того ж таки 1 курсу викладачка курсу “Теорія держави і права” дала на “позакласне читання” декілька праць, серед яких були “Присмерк Європи” Освальда Шпенглера, “Державець” Ніколо Макіавеллі і “Походження сім’ї, приватної власності і держави” Фрідріха Енгельса. І якщо Шпенглер мені пішов геть погано, Макіавеллі був цікавий, але всерйоз не сприймався, то Енгельс наче впорядкував мої шкільні знання з історії і сказав: “Чувак - сонцезахисні окуляри лише затемнюють світ, але не виправлять твою близорукість. Тримай ізюмську оптику зі Старовокзальної - тут потрібні тобі диоптрії. І виглядають стильно”. Утім раджу студентам прочитати усі три праці. Гірше точно не стане, а розуму може й додасться.

Хоч я і вчився на юриста, але суспільні проблеми мене турбували більш широко, ніж від нас вимагали на парах. Тому ми використовували всі можливі засоби. В гуртожитку у нас постійно проходили дебати на всі можливі проблеми: від питання Бога до обмежень науки, від естетики до етики, про недоліки та перевагу позитивізму, біхевіоризму та всіх інших -ізмів. Ми пізнавали світ всіма можливими засобами: організовували літературний клуб, читали філософські праці, ходили на диспути між теологами і атеїстами, організовували конференції і слухали панк-рок. Єдине, чого нам бракувало - зіткнення з реальним життям.

"Весною 2013 я влаштувався на підробітку - продавати сувеніри на Майдані та в Пирогово. Гроші були непогані як для студента, та і робота була не надто важка. Затримався я на ній на цілий рік. За цей час я повною мірою відчув на собі відчуження, “радості” ринку та звідки береться додана вартість. Прийшовши до основних положень стихійно я почав згадувати, що про ці речі читав вже у Іллєнкова в “Про ідолів та ідеали”. Я почав перечитувати її і був у шоці - все, про що писав Евальд Васильович, було точнісінько про моє життя, мої умови праці і навіть мій душевний стан. Але остаточний вплив на формування моїх поглядів здійснила війна на Донбасі".

В 2014 році ми з моїм другом і сусідом читали “Пригоди бравого вояка Швейка”. Ми взагалі не розуміли, що відбувається, навіщо ця війна. Але точно розуміли, що ми не здатні вбивати людей. Тому саме в книжці Ярослава Гашека ми шукали для себе “інструкції”, як вижити на війні, якщо тебе зрештою туди заберуть. І в цей час мені на очі потрапив цикл статей Василя Піхоровича “Війна на Донбасі”, які допомогли мені зрозуміти суть тих подій, що і досі відбуваються в нашій країні. Десь з того часу я і почав застосовувати марксизм.

Марксизм для мене ніколи не ототожнювався з “системою політичних поглядів та цінностей”. Для мене марксизм - це спосіб пізнання та зміни світу, настільки комплексний, що досі ніхто не зміг запропонувати щось краще. Він є закономірним продовженням розвитку європейської науки і філософії. Він робить крок вперед там, де спіткаються інші політичні ідеї та світоглядні системи. І в той же час він ставить питання там, де “для всіх все було зрозуміло”. А ще допомагає не з’їхати з глузду, що в наші часи є превеликою рідкістю.

Альона: марксизм в соціальних науках

*Альона - аспірантка Університету Мілана-Бікокка, пише дисертацію по політекономії житла в Києві

 

То, что называют марксизмом в социальных науках включает в себя десятки теоретических направлений, которые могут друг другу противоречить. Это и мир-системный анализ, теории, которые объясняют развитие стран и целых регионов через неравенства между ними, это и марксистская антропология, которая анализирует ежедневные социальные взаимодействия между людьми, вскрывая различные виды угнетения на микроуровне. То есть, со времен написания “Капитала” изменилось многое. Я бы выделила несколько основных поворотов в этом развитии.

"Феминистическая критика Маркса показала нам, что в “Капитале” и других трудах проигнорирована роль репродуктивного труда для создания прибавочной стоимости; труда, который зачастую выполняется женщинами".

Также в начале 1970-х марксистский тезис о примате накопления капитала и захвате рынков получил развитие в географических науках. Это уже происходило, например, в работах Розы Люксембург, но стало отдельным направление с работами таких марксистских географов, как Дэвид Харви. Именно в этом направлении работаю и я. Не менее важным развитием марксизма стала квир-критика, которая вылилась из практики взаимодействия между лгбт+ и левыми движениями в 1980-х. Конечно же большинство этих работ написано западными учёными, потому что у Запада есть и достойное финансирование науки и культурная гегемония в мире, но последнее десятилетия и в этом направлении происходят сдвиги - всё больше внимания уделяется работам латиноамериканских и африканских ученых.

"Конечно же Маркса удивило бы то, о чем говорят сейчас те, кто его цитируют. И это не просто хорошо, это как раз показывает, что он был прав в том, что считал, что анализ общества должен быть в первую очередь материалистическим - исходящим из социальных и экономических практик, и историческим - берущим за основу изменения этих практик в их становлении".

Общество меняется, должна меняться и наука. И как понятно из моих слов, то работы Маркса - это всего лишь точка в этом сложном процессе. Потому фетишизация его трудов, которая произошла в СССР, была явно нездоровым явлением. А откат от этой фетишизации, вплоть до запретов, как в Украине, или же встраивания в патриотический нарратив, как в России, является уродливым наследием этого процесса.

Может возникнуть вопрос: что общего тогда между этими теориями и подходами, если они фокусируются на разной тематике и критикуют друг друга? Ответ прост: все они исследуют функционирование и развитие капиталистической системы и тех неравенств, которые она воспроизводит. И хотя многое изменилось за 200 лет, как существует “Капитал”, капитализм продолжает угнетать, и чем дальше, тем сильнее, потому его критика становится только актуальнее.

 

VECTOR:media

RECOMMENDED