ЗАГРОЗА, ЦЕНЗУРА, АВТОЗАК: ЯК РОЗГАНЯЛИ ЗООЗАХИСНУ АКЦІЮ У ЛЬВОВІ

16:09 30/1/2018
Сніжки, димовухи, “зоозахисники-терористи з арматурою”, декілька плакатів та багато поліції. Резонансний розгон акції під львівським цирком відбувся декілька днів тому, 28 січня. Учасники й очевидці кажуть про цілковитий “дурдом”, коли поліцейські “запрошували” активістів до відділку без жодних причин, там їх били й принижували. Сумнівне запрошення, від якого неможливо відмовитись. Одна з учасниць акції Оксана погодилась поговорити з VECTOR:media про все, що відбулося, та про те, як “патріоти віджимають добрі справи” у Львові.

- Розкажіть, чому була присвячена акція і з якими гаслами виходили учасники? Хто виступив організатором акції та які ще подібні екологічні чи зоозахисні ініціативи є у Львові? Наскільки це актуально в Україні?

Акція була присвячена використанню диких тварин в цирках загалом і виставі «Континенталь» зокрема. Ми часто пікетуємо вистави з тваринами, інформуємо людей, агітуємо бойкотувати жорстокі розваги. Наші плакати і банери містили відповідні гасла - «Ні дресурі, ні садизму», «Цирк - концтабір для тварин?», «Для вас це година розваги, для них це життя в неволі». Організовувала акцію Екологічна Платформа, ми створили групу зустрічі, поширювали інформацію, зареєстрували подію. Окрім Платформи, екологів і зоозахисників у Львові є багато, є еко-центри, люди які борються проти вирубки парків тощо.

Загалом, проблема цирків з тваринами в Україні надзвичайно актуальна. Окрім цілком зрозумілих речей, наприклад, любові до тварин, бажання допомогти скривдженому, які зазвичай формують в людях неприязнь до цирків з тваринами, є ще декілька факторів. Наприклад, те, що протягом останніх кількох років надзвичайно багато країн відмовились від цирків з тваринами на державному рівні. Список поповнюється кожного місяця, постійно йдеться про те, що від таких відсталих розваг відмовляється все прогресивне людство. Й українцям цілком логічно хочеться доєднатися до прогресивного людства. Також проблему роблять все більш актуальною самі цирки. Вони постійно дискредитують себе в очах населення - як дрібними інцидентами, так і зовсім зухвалими діями. Наприклад, випадок з тернопільським ставом, загидженим цирком «Кобзов»; викрадення слона з зоопарку Карлсруе; нещодавнє ДТП, в якому загинув цирковий кінь; опубліковане відео з вистави, в якому тварина гине прямо на сцені... Невдоволення населення зростає постійно, і зараз найбільш сприятливий час, щоб поширювати цю тему.

- Скільки було учасників акції, опонентів, представників поліції? На сторінках учасників акції можна було прочитати, що акції “опонували” представники “Національного корпусу” та дружніх для них груп. Скажіть, як вдалось ідентифікувати представників саме цих груп? Як вони поводилися, чи були агресивними?

Пікетувальників було близько 40 чоловік (наших активістів - близько 20-25, решта - люди, які відгукнулись на заклики в соцмережах). Поліцейських було близько 50 чоловік. Провокаторів було близько 30, стояли кількома групами, ідентифікувати їх допомогли нашивки і татуювання. Поводились вони агресивно. Поки я доповідала, кидали в наш бік сніжки - диву даюсь, як жодна не поцілила в мене чи сестру. Після доповіді вони підпалили димову шашку, здається намагалися кинути в бік пікетувальників, але долетіла вона тільки до середини площі. Наблизитись, щоправда, ніхто з них не наважився, обмежились криками і маханням руками.

Вже після того як активістів скрутили і повалили на землю, провокатори підходили, віталися з поліцейськими, виглядали дуже задоволеними, намагались образити наших активістів словесно.


- Якщо врахувати, що в Києві представники “Національного корпусу” виступають на боці зоозахисту (по місту є купа стікерів з такими меседжами), то на перший погляд такі дії львівських активістів виглядають вкрай нелогічно. До речі, одна з учасниці акції говорила про “незрозуміле протистояння лівих з правими”, як думаєте, чи було це так? Чи були в акції якісь політичні меседжі? 

  Політичних меседжів в акції не було, вони були тільки в діях провокаторів. Як починають писати в соцмережах люди, які стежать за цією ситуацією, можливо Платформу намагаються усунути з «арени», щоб таким чином монополізувати «екоактивізм» і «зоозахист», щоб мати, де світитись «хорошими». Бо для них екологічна діяльність - це тільки можливість самореклами. А Платформа завжди займалась цим щиро, наші активісти вкладали в захист природи всі сили і весь ентузіазм, і дедалі більше людей стало підтримувати нас. Очевидно, комусь це не до душі.

 А про «незрозуміле протистояння»... Екологічна Платформа завжди виступала за знищення ієрархії між людиною і природою, а також проти експуатації природних ресурсів. Це - ліво, і це багато кому не подобається. Але конкретну ситуацію (кілька десятків провокаторів спробували зірвати пікет) важко назвати «протистоянням». Це звучить так, ніби ми самі перетворили свій пікет на такий дурдом, тому що хотіли з кимось «попротистояти», але ми хотіли від цього пікету тільки того, чого хочемо від усіх своїх подій: проінформувати населення, зустрітись і поспілкуватися з однодумцями, знизити попит на жорстокі вистави, залучити людей до етичного споживання. Ні про яке протистояння і мови бути не могло, але вийшло так як вийшло.

- Загалом відомо, що відбулось 28-го під Львівським цирком, але незрозумілим залишається чому це відбулось. Що, на вашу думку, так збентежило Національну поліцію? Учасники акції дійсно мали при собі арматуру та інші заборонені предмети? Розкажіть в цілому про те, як поводилися поліцейські?

Поліцейські збиралися пакувати активістів заздалегідь. Не за заборонені предмети, яких насправді не було. І не через вигаданого поліцією для преси «молодика, який бігав з арматурою і нецензурно висловлювався». Якби першопричина була в «заборонених предметах» - поліцейських не було би 50, вони не були би в повному умундируванні, біля цирку не стояло би кілька припаркованих автобусів і з десяток автівок поліції. Такі маси для охорони порядку на пікети не звозять. Наприклад, наш антихутряний марш у жовтні супроводжували два патрульні. А тут все очевидно - нас потрібно було накрити, тому треба було знайти хоч якусь причину. Для цього запросили провокаторів (одного навіть для пристойності затримали, але після здоровкання «по венах» і дружньої бесіди одразу відпустили). Але з провокацією мабуть щось пішло не так, і довелося шукати нову причину. Тому нашого активіста скрутили і вклали на асфальт за те, що «здається в нього побачили щось схоже на ніж». А потім за оте «схоже на ніж» побили, скрутили і відвезли до райвідділку решту наших активістів. Не зважаючи на те, що всіх нас обшукали на місці, і не виявили жодного забороненого предмету - цілий один туристичний ніж (не заборонений) на 24 затриманих.

Поводилися поліцейські жорстоко, матюкали і били активістів, заламували, кидали на землю: у кількох активістів розбиті обличчя. Окрім застосування сили, нас постійно намагались принижувати - і в процесі обшуку, і при транспортуванні весь час грубо жартували, обговорювали, погрожували. У відділку нас з дівчатами тримали в фойє, перші півгодини ми ще намагались з'ясувати, за що ми тут, і коли нас відпустять, але ніхто нічого не пояснював, тільки сміялись, тому далі ми просто сиділи на підлозі та мовчали. В туалет не пускали, намагалися навіть заборонити переміщуватися по кімнаті.

Нам, дівчатам, пощастило більше, ніж хлопцям: нас хоча б не сильно били й не змушували пролежати сорок хвилин на снігу.

- Чи могли б ви поділитись своїми відчуттями та думками щодо того, що відбулось? Про які тенденції в Україні про це свідчить? Чи знаєте ви якісь подібні випадки розгону мирних акцій протягом останнього часу?

Відчуття паскудні. Раніше мені не доводилося бачити справжнього обличчя поліції. Я знала, що серед них є багато невихованих, злих, лінивих, жадібних до грошей, жорстоких персонажів, але не могла уявити, що вони будуть «тут і зараз» вести себе настільки огидно, будуть вживати такі слова, будуть бити лежачих, закутих в наручники, берцями по голові, будуть зі всіх сил старатися принизити нас, просто тому що їх багато, вони сильні, і «вони можуть». Або тому що хтось їм за це заплатив, або тому що їм дали наказ, - не знаю що може змусити людей робити такі речі. Але щось же змусило, і від цього мені трохи не по собі.

Просто треба деякий час, щоб вкласти в голову всю цю ситуацію і думки, на які вона наштовхує. Що праву ідеологію намагаються зробити ледь не офіційною, бо так владі буде зручніше, так буде легше задовольняти свої інтереси, й ігнорувати інтереси населення.

Свобода слова, як і права людини взагалі, перебувають під серйозною загрозою. Провести акцію за права людей чи тварин буде неможливо, можна буде робити і говорити тільки те, що подобається владі, а для «неугодних» вона обзаведеться ще більшою кількістю кулаків, берців і дубинок. А стати «неугодним» буде ще легше. Працюєш в сфері, в якій хоче працювати провладна організація? Значить треба цю сферу “розчистити”! Усіх в автозак! Борешся за свої чи чиїсь права? В автозак! Забагато думаєш? В автозак! Менше двох тижнів тому в Києві був ще один яскравий приклад - напад на акцію вшанування пам’яті Маркелова та Бабурової. Теж мирне зібрання, теж розганяла поліція напару з правими, теж мовилось про «заборонені предмети» (в когось з учасників під час обшуку знайшли балончик).

- Чи була якась відправна точка, після якої такі тенденції стали більш відчутними?

Складно відповісти. Можливо я не так давно стежу за такими подіями, можливо мене ще не було тут, коли була ця сама відправна точка... Але наскільки розповіли мені товариші, тенденції посилюються циклічно, в середньому раз в рік, так було минулого року, і так буде наступного. Що ж, ми готові.

- Чи відчувають учасники акції загрозу по відношенню до себе особисто та цензуру щодо своєї позиції? Чи могли б ви дати якийсь загальний фідбек?

І загрозу, і цензуру, і масу негативу. Декому з наших активістів погрожували прямо на місці, в кількох - у райвідділку записали адресу прописки, і цю інформацію однозначно вже передали особам на кшталт тих, що палили шашки й кидали сніжками на недільному пікеті. Деякі користувачі соцмереж зловтішаються, хвалять поліцію, схвалюють їхні дії. В більшості сюжетів - з тих, які ми встигли переглянути - не було використано жодного слова з тих коментарів, які давала я чи моя сестра. Чотири чи п’ять разів на місці подій ми розказували на камеру хто ми, чому зібрались, за що нас затримують, але складається враження, що більшість ресурсів просто перефразовують одне одного, а подекуди і підкидають якусь цікавинку з власної уяви, намагаючись дискредитувати наш рух, і виставити нас небезпечними терористами. Не було використано навіть рапорти, в яких вказано, що в жодного активіста не було виявлено жодного забороненого предмету (хоча одному намагались дати на підпис рапорт, в якому були вказані предмети, яких у нього не вилучали). Зате в деяких сюжетах було використано «заяву поліції», в якій йдеться про вигаданого «молодого чоловіка, який розмахував арматурою і нецензурно висловлювався». Багато де неправдиво вказано, що «зоозахисники прийшли на пікет зі зброєю» - можна уявити реакцію читачів і глядачів, які не були в курсі подій, але прочитали такий репортаж.

Але це все - ніщо в порівнянні з тою підтримкою, яку ми отримали за ці дні.

Журналісти, правозахисники, активісти зі всієї України, незнайомі люди з вулиці чи соцмереж, стільки людей допомагають поширенням інформації, порадою, добрим словом, що опустити руки просто неможливо. Нікому не вдалось дискредитувати нас в очах громадськості, вигуки про «зоозахисників-терористів» вщухають після першого ж коментаря очевидців. Всі живі і здорові, громадськість підтримує нас, багато хто пропонує свою допомогу. Тому, незважаючи на те що ми стали жертвами поліцейського свавілля, незважаючи на те, що нам завдали фізичних і моральних збитків, порушили наші права, наші настрої загалом позитивні. Ми збираємось надати цій справі максимального розголосу та довести її до логічного завершення.

Дякуємо учасниці акції Оксані за розмову й за сміливість

 

VECTOR:media

RECOMMENDED